Відібрати і поділити
За схемою Курченко
Одеський районний суд днями ухвалив рішення конфіскувати майно Одеського нафтопереробного заводу на користь держави. Позов розглядався в рамках кримінальної справи проти голови наглядової поради групи ВЕТЕК, власника компаній «Газ України» і медіахолдингу UMH Group Сергія Курченко, структурам якого і належали акції НПЗ (були викуплені у «Лукойла» в 2013 році).
Бізнесмена на Україні звинувачують у махінаціях з продажем нафти, податкові злочини, а також незаконною торгівлею вугіллям з Донбасу. У 2014 році український міністр внутрішніх справ Арсен Аваков стверджував, що компанії, що входять в холдинг ВЕТЕК, ввезли за фіктивними документами на територію України понад п’ять мільйонів тонн нафтопродуктів на суму 36 мільярдів гривень.
В ході розслідування проти Курченко на Україні були арештовані рахунки і майно на 1,5 мільярда гривень (більше 57 мільйонів доларів). Сам підприємець після зміни влади в Києві і початку кримінального переслідування поїхав в Росію. У квітні Forbes писав, що компанії, за якими стоять Курченко і син колишнього українського президента Віктора Януковича Олександр, можуть монополізувати поставки скрапленого вуглеводневого газу на Україну.
За словами генпрокурора України Юрія Луценка, майновий комплекс Одеського НПЗ вилучили полюбовно – в рамках угоди зі слідством інших фігурантів кримінальної справи про розкрадання «за схемою Курченко». Подробиці цієї угоди Луценко не повідомив. Завод повинні передати у власність українського кабінету міністрів, а потім приватизувати. Проблема в тому, що належить структурі Курченко завод закладений по кредиту в банку ВТБ.
«Якщо українські судові інстанції проігнорують права ВТБ, ймовірно, питання може бути переданий на розгляд міжнародних арбітражних судів», – говорить керуючий партнер адвокатського бюро «Юшин та партнери» Анатолій Юшин. І додає, що сама конфіскація майна, в тому числі акцій підприємства, у кримінальній або адміністративній справі «можлива і повністю є правом суду». Банк ВТБ відмовився від коментарів.
Бий своїх, щоб чужі боялися
Курченко – не єдиний опальний український олігарх, чиї активи перейшли державі. В кінці минулого року була націоналізована найбільша в країні фінансова структура – Приватбанк, що належав Ігорю Коломойському. Звернемо увагу, що, як і у випадку з Одеським НПЗ, за офіційною версією Києва, власники самі передали актив державі. Головні приватні акціонери "Привату", Коломойський і Геннадій Боголюбов, нібито звернулися до уряду з пропозицією про націоналізацію в інтересах 20 мільйонів клієнтів банку.
Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник називає націоналізацію активів втекли з України або потрапили в опалу олігархів (таких як Курченко, Фірташ, Коломойський) «політичною підготовкою до президентських виборів 2019 року». Тренд на боротьбу за власність посилиться, впевнений він. «Відчувається сильний тиск з боку влади на олігархів і медіахолдинги. Курченко – найбільш зручна жертва через відсутність політичного прикриття. Хтось намагається урвати телеканал "Інтер", хтось – активи менше », – розповів« Ленте.ру »Бортник.
В історії з Приватбанком, за словами політолога, збіглося відразу кілька факторів – зокрема, важка фінансова ситуація, в якій опинилася кредитна структура, і бажання певних політичних кіл захопити цей актив. Очевидно, що втрата такого потужного фінансового важеля послаблює політичні позиції команди Коломойського.
Бортник також не виключив, що українські депутати і чиновники повернуться до питання націоналізації російської власності в Україні ближче до виборів, коли «будуть розігруватися радикальні політичні карти». Бортник вказує, що такі дії не стільки рейдерство, скільки класичний політичний шантаж.
У квітні заробити політичні очки таким чином намагалася партія «Кріп» ( «Українське об’єднання патріотів»), яка вимагала від президента Порошенко націоналізувати діючі на Україні банки з українським капіталом. Питання про те, наскільки реальні такі загрози, залишається відкритим. Ще за місяць до виступу «укропатріотов» глава Ощадбанку Герман Греф заявляв, що фінансова організація розглядає варіанти «максимально швидкого виходу з українського ринку».
Як в контактному зоопарку
У 2015 році Україна вже робила спроби націоналізувати всі російське майно, що перебуває на території країни – відповідний законопроект вносився до Верховної Поради. Президент «Украналітцентра» Олександр Охріменко тоді перераховував українському виданню «Сегодня» цілий перелік активів, які могли бути націоналізовані: «ТНК-BP Коммерс», «Лукойл-Україна», «Альянс ойл Україна», «Донецьксталь», «Запоріжсталь», Миколаївський глиноземний завод, Південний ГЗК, «Київстар», «МТС-Україна», ряд банків. За його словами, майже в кожній десятій з 200 найбільших компаній на Україні є частка російського капіталу. Мова також йшла про претензії України на деякий колишнє радянське майно за кордоном вартістю близько 20 мільйонів доларів.
Націоналізація в 2015 році провалилася – український парламент відхилив законопроект (проти проголосувала в тому числі фракція «Блоку Петра Порошенка») після того, як в Москві пригрозили у відповідь заморозити всі українські активи в Росії і зажадати негайного повернення боргів.
«Питання націоналізації російських активів в Україні лежить поза правовою площиною. Спроби зробити це де-факто приведуть до серйозних юридичних наслідків для України. Подібного роду практика зустрічає серйозне нерозуміння і неприйняття у західних партнерів. Тому ймовірність такого розвитку подій невелика », – вважає генеральний директор Центру політичної інформації Олексій Мухін. І тут же додає, що у відносинах з Україною, «як в контактному зоопарку, виключати нічого не можна». Україна – країна дивовижна, там все можливо. Я б гроші не поставив на це (неможливість націоналізації російської власності), говорить він.
Передачу в держвласність Одеського НПЗ Мухін вважає «юридичним казусом», який, ймовірно, буде вирішуватися в міжнародному арбітражі. Експерт при цьому впевнений у неминучості поступового відходу з України російського бізнесу, оскільки там для нього створені абсолютно неприйнятні умови.