Виховання дітей з точки зору дресури тварин
Я мама гіперактивного дитини! Хто з вас стикався з такою проблемою, ті чудово знають про що я хочу розповісти. Моя дочка примітна, розумниця, зі своїм поглядом, але це так само і "головний біль", тому як з покорою у нас справжня проблема. Але все вирішується! Мені пощастило що я все життя займалася дресируванням тварин. але застосувати способи на своєму чаді наважилася далеко не відразу, а після довгих роздумів і консультацій з розумними людьми. Як їх у мене виявилися психолог займається дітьми з СДУГ (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) і мама чотирьох дітей, яка вдало вирішила подібні труднощі. Хочу розповісти про власний досвід і то як я змогла застосувати навички по дресурі тварин на власній доньці.
З чого ж почати. ну. як сказати. можна до шоку вірити в те що люди – це не тварини, але я переконалася в щирості загальних правил.
Вітчим свого часу мене навчив як з тваринами звертатися (собаки, кішки, коні. Коротше будь-які родинні тварини з сімейства ссавців). вообщем-то золоте правило: "Є то що НЕ МОЖНА ЗАВЖДИ. інше можна, якщо хочеться". без компромісів, без застережень – не послухався – отримав наганяй. не про фізичну розправу розмовляю. ні ні. навіть цуценят виховують гласом, в окремих випадках прочуханкою. причому не болючі, а більше психологічної (коротше з менше болю, більше гулу)
А спосіб заохочення (АЛЕ лише за покору) – це взагалі палочка-виручалочка моя. але. якщо тварина я буду заохочувати фактично в 90% покори, то з дитиною не ризикну (знову ж можливо я не права в цьому), тому що абсолютно не хочу досягти результату що за всі свої події схвалені мною, дочка отримає нагороду. я намагаюся донести до неї що надходити вірно в її інтересах, що якщо вона надійде НЕ ПРАВИЛЬНО, то і результат отримає негативний. наприклад, поточити свої олівці – молодець (не завжди хвалю, але хвалю) – зламала олівці (фарби, іграшку) – вибач, АЛЕ зараз у тебе цього НІ. Чи не треба було розбивати. промила посуд, прибрала щось, вимила – поки вихваляю і НІКОЛИ НЕ обумовлюю або при ній НЕ В НІКОЛИ не переробляю (якщо вона зробить щось не так, то я пізніше потайки переробляю, що б не бачила), так пробую закріпити насолоду від деякої гри. і пізніше це знову ж ЇЇ ВИБІР!
А ще те що вже говорили про інтонацію, впевненість, наполегливість, 100% віру в свою правоту (передається на інстинктивному рівні якщо і ви і правда впевнені в тому що розмовляєте), коротше ватажком треба бути для своєї дитини (це теж з дресури мною почерпнуто ) тоді і розуміння що МАМА ЗАВЖДИ ПРАВА буде на підкірці. ось лише власне я з цим не перегинати. мені таки не бійцівського пса необхідно виростити з дочки, а самостійну особистість зі своїм поглядом, впевнену в собі (завдання завданнями, але остаточно я не впевнена в своїй правоті на тему обраного курсу виховання), коротше що б її ніхто ні на що підбити не зміг . або ще як впливати психологічно на її рішення.
Вважаю так само що не можна зловживати криками, криками, лайкою – якщо робити це нерідко і безсистемно, то 100% результат буде нульовий. через якийсь час реакції не буде ніякої, хоч умри в крику. коротше власне я кричу (але так що вуха закладає) коли справді тісніше повний **** настав – відмінно, як для дочки, так і для мого (і Бабулино) звіринця (повірте тварин у нас надзвичайно багато і все знають правила і підкоряються їм ).
Мало не забула про найголовніше – ЦЕ ЛЮБОВ І УВАГА. ось вже в цьому точно тварини і дітки неможливо схожі, як і в реакціях на відсутність відчутного любові. мало просто любити, треба надавати зрозуміти що любиш і тобі не все одно. (Так про дітей все зрозуміло в цьому плані, розповім як я це на тварин пройшла) якщо не приділяти достатньо часу (а у кожної особини воно різне), то отримаєш бунт. коротше непослух в чистому вигляді, тварина почне робити саме те що під найбільшим забороною. не можна гризти туфлі. конкретно вони і будуть зіпсовані першими))))) а ще тактильний контакт, ніжний голос. це справедливо точно для всіх, як дітей, так і тварин.
Коротше виявилося що ВСЕ ці правила НЕ просто справедливі по відношенню до дітей (розмовляю про свій досвід з донькою, але ми ще маленькі – доче всього 4,5 року – але поки працює). Цілком можливо що я остаточно не права. дочка ще маленька що б судити про результати, але з тваринами я звертатися вмію. ось використовую навички. поки вдало.
Я не хочу сказати що права в усьому, я звичайна мама, яка так само іноді коливається в обраному курсі виховання, як майже всі чудові мами. Тому звертаюся нерідко за порадою до своїх консультантів, адже то що для мене ново вони зазвичай вже давно вирішили і знайшли вихід з положення. Однак все ж сподіваюся що описаний мною досвід може комусь допомогти.